Правда, вигадка і трішки шерсті про собак і котів

Розвінчання міфів про собак і котів: правда, вигадка і трішки шерсті
Собаки й коти — двоє найулюбленіших компаньйонів людини. Протягом тисячоліть ці тварини не лише жили поруч із нами, а й стали героями міфів, легенд, народних прикмет та… інтернет-мемів. Але разом з любов’ю прийшли й численні хибні уявлення. Одні кажуть, що собаки віддані, а коти егоїстичні. Інші вірять, що коти завжди приземляються на лапи, а собаки бачать світ лише чорно-білим. Час розібратися в цих стереотипах.
(До речі, якщо ви шукаєте місце, де ваш улюбленець почуватиметься як вдома, зверніть увагу на готель Пес - перевірене місце з турботою та комфортом для чотирилапих.)
Один із найпоширеніших міфів стверджує, що собаки завжди вірні своїм господарям, тоді як коти — байдужі егоїсти. Насправді різниця полягає у типі соціальної поведінки. Собаки, як істоти зграї, орієнтуються на ватажка та шукають постійного контакту. Коти ж походять від одинаків, тому їхня прихильність проявляється інакше: через легкі дотики, муркотіння, принесення «подарунків» або просте слідування за господарем по дому. Це теж прояв глибокої любові, але у котячому стилі. У тому ж отелі ПЕС для собак і котів в Києві власники відзначають, що навіть найсерйозніші коти шукають людської уваги — просто роблять це по-своєму.
Ще одне хибне уявлення стосується котячої здатності завжди приземлятися на лапи. Дійсно, коти мають винятковий рефлекс випрямлення в повітрі, проте це не гарантує абсолютної безпеки. При падінні з невеликої висоти кіт може не встигнути зорієнтуватися, а з великої висоти травми цілком можливі. Статистика ветеринарів підтверджує: падіння з висоти п’ятого поверху і більше має навіть більші шанси на виживання, ніж падіння з другого-третього, оскільки кіт встигає розслабити тіло й розподілити силу удару.
Переходимо до собак і їхнього бачення світу. Популярний міф твердить, що собаки бачать лише у чорно-білих тонах. Це не зовсім так. Собаки бачать кольори, але у значно обмеженій палітрі. Їхній світ складається переважно з синіх і жовтих відтінків, тоді як червоні та зелені кольори вони майже не розрізняють. У темряві ж вони орієнтуються набагато краще за людину, що особливо помітно під час вечірніх прогулянок.
Далі варто розвінчати міф, що кішки самостійно себе прогодують, якщо їх залишити без корму. Хоча коти мають мисливські інстинкти, це не означає, що вони без проблем добудуть їжу в міських умовах. Більше того, полювання на гризунів може обернутися зараженням небезпечними хворобами. І навіть у дикій природі успішне полювання трапляється не частіше ніж у 30–50% випадків.
Окрема тема — інтерпретація емоцій за виляючим хвостом. Більшість вважає, що собака махає хвостом тільки тоді, коли щаслива. Але в реальності хвіст може сигналізувати і про тривогу, і про страх, і навіть про готовність до агресії. Коли хвіст напружений, рухається повільно або лише на кінчику, це може бути ознакою дискомфорту, а не радості.
Ще один популярний міф — що коти не піддаються дресируванню. Насправді їх можна навчити багатьом трюкам і навичкам: приносити предмети, відкривати двері, навіть користуватися унітазом. Але методика має бути іншою: короткі тренування, позитивне підкріплення й смачна нагорода працюють набагато краще, ніж примус.
Про гарчання собак також існує багато непорозумінь. Багато хто вважає, що якщо собака гарчить — значить, вона зла. Насправді гарчання — це форма попередження. Це спосіб показати, що собака почувається некомфортно, і хоче уникнути конфлікту. Ігнорування або придушення цього сигналу може привести до неконтрольованої агресії в майбутньому.
Ще один милий, але неправдивий міф: нібито коти і собаки не можуть бути друзями. Вони можуть і стають чудовими товаришами за правильного знайомства і поступової адаптації. Дуже часто можна побачити, як собака ніжно облизує кота, а кіт спить, поклавши лапу на спину свого чотириногого друга.
І нарешті, коротко про котячі хвости: активне биття хвостом у котів означає зовсім не радість, як у собак. Це сигнал роздратування або нервозності. Коли кіт високо тримає хвіст із легким вигином на кінці — це добрий знак, але якщо хвіст рухається різко або розпушується, варто бути обережним.